Срібло в коси заплітала мені осінь,
Не ховала жалю за для мене -
Сумували разом між високих сосен,
Там де тінь ховалася в зелене.
А подалі дивне те буяння фарби
Оксамитних, теплих, сонячних тонів -
Незрівняна Осінь в кольорах барвистих,
Ще й струмок, напрочуд, мило жебонів.
Верби, наче діви, розпустили коси,
Щедро пофарбовані в жовті кольори -
Чарувала душу міднокоса осінь,
Бо вже плинув час дивної пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285208
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: Раїса Гришина