Збиралася мати додому -
Надія світилась в очах.
Із ніг перестояну втому
В безсоння зливала вночах.
Лиш погляд її загадковий
Тривогу і сумнів будив -
Вона не казала нікому,
Куди її сумнів водив.
Іскрилася пам"ять минулим,
Віджилі манили світи.
Нараз вона гостро відчула,
Що мусить, повинна піти.
Літа перепахли димами,
Окроплені сивим дощем.
Сміялися діти до мами:
"Ви ж вдома, куди вам іще?"
Та мати, о, Господи!, мати
Немов затялася в журбі.
Просилась до рідної хати
Під вікна її голубі.
Їй серце звеліло не вчора
В далеку збиратися путь.
І тиха одвічна покора
Вестиме до краю, мабуть.
І буде шукати довіку,
Крізь морок душевних страждань,
Свою найріднішу домівку,
Оселю сумних розставань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284970
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: Дощ