Літо триває... І променем золотавим
Сонечко лагідно пестить верхівки дерев...
Свіжість від пружнього вранішнього туману
Подібна на успокоєний вереснем нерв.
Літо триває... На дні поштової скрині
Чекають мене твої запізнілі листи.
Перестала боятися осені! Нині
Більше боюся холодної, злої зими.
Літо триває... І божеволіють чайки!
Бавлячись, падають в небо синіх вітрин.
Будуть тікати до горизонту байдарки –
Далі від осені і від її потрясінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284799
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Мищенко Светлана