Травмує душу тавро невдахи,
Тріпоче думка в тенетах слів.
Холоне відчай в обіймах страху
І твій холоне на серці слід.
Пішла, байдуже гойднувши станом,
В нічне безмежжя, у далеч літ.
І тільки вітер безхатьком п"яним
Гойдавсь на хвіртці, біля воріт.
Усе скінчилось.Нема нічого.
Лише на згадку вчорашній сніг.
Порожні очі... Пуста дорога...
І ніч самотня через поріг.
Боюся ночі в тупім безсонні
І порожнечі. І пустоти.
Як привид ніжний, твої долоні,
І вся, як привид, нечутна ти.
Холодний протяг хитнув фіранку.
Ніде нікого... Лиш ніч, та я .
А десь далеко відлуння ранку
І зовсім поруч - хода твоя.
Зарвійно легко і невагомо
Торкнулись губи мого чола.
Зітхнула тиша в моєму домі.
Я знаю, мила, це ти була!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284781
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Дощ