Жила собі дівчинка,ні щастя щирого ще не взнала, ані горя великого не мала. Завжди була вона сама,одинока та сумна. І от настав день, коли вона зрозуміла, що життя її нудне і ні до чого доброго не призведе. Подумала вона не довго і вирішила, що потрібно друзів собі шукати. Дівчиною, вона була скромною та соромязливою,тому вирішили шукати в всесвітньо-відомих соціальних мережах. Через тиждень а може й два до неї щастя привалило: популярною стала та в графі "друзі" людей назбирала. Настало літо та час прогулянок,списалась з друзями та й гуляти пішла. Прогулянки ставали все частішими, а дівчинка навіть не зауважувала на скільки сильно змінюється її життя,але її батьки помітили. Вже не вперше пяною додому приходила та й цигарки щодня почали появлятись у її руках, а з уст вилітали раніше зовсім не відомі для неї словечка. Прийшла осінь, а на навчання вона й навіть не збиралась появлятись. Вересень, а за ним і жовтень пролетіли для неї зовсім не помітно. Одною з перших проблем,спричинених такими змінами,виникла у її батьків. Вони чуть під землю не провалились, коли дізнались про виключення зі школи своєї дочки,до нещодавна відмінниці,гордості їхньої сімї. Що батьки тільки не пробували зробити, щоб виправити свою дочку, але все було марним. В решті-решт, вона втекла із дому до свого, як вона думала, хлопця. Вона йшла до нього пізно у ночі та думала,що лише він зможе її зрозуміти,підтримати та нарешті вона втече від тих свої набридливих батьків. Але все не так сталось як бажалось:побачивши її на порозі своєї хати, він лише сказав, що її проблеми його не стосуються та й узагалі вже ніч і він спати хоче. Стоячи перед зачиненими дверьми, вона заплакала і не впізнавши справжнього щастя,вирішила розпрощатись із своїм нікчемним життям. І от будучи за крок до смерті, на краю даху височезного будинку, вона розплющує міцно очі, робить крок і... і її рятує якась дівчинка. Вона пручалась, злилась і кричала на неї, аж поки не заспокоїлась і не усвідомила,що вона спасла їй життя. А потім,розгледівши обличчя своєї рятівниці, зрозуміла, що це знайома їй людина, людину яку вона донедавна вважала не зовсім підходящою для свого кола оточення,вони стали найкращими друзями. Дівчинка повернулась до батьків та від тоді почала ділитись всім, що відбувалось у її житті. Пройшло вже багато років, і вона все ще памятає цей день, коли вона почала посправжньому жити,коли знайшла справжню подругу та усвідомила для себе багато життєвих та моральних цінностей, які вже точно не дозволять так прожити своє життя, як намагалась до того.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284590
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.10.2011
автор: Manjunja