Тоне місто і скоро настане всесвітній потоп,
Хоч посуха так злісно заховстала осінь,
Не зупинюсь на помах руки, ні на «Стоп!»,
Мчу до тебе мовчати… а хто мене просить?…
Стерті джинси старі до розбитих колін,
На болю четвертій несусь по сабвею,
Я на виклик… а хто викликав? - Тінь…
До якої «love» хтось взяв і приклеїв.
Сто історій у зшитку однієї з хвороб,
Я ургентна … на нині із позавчора,
Записала все чітко, гарячка - озноб,
Та Бог з ними… пшепрашам… sorry…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2011
автор: Лана Сянська