Коли потрапляєш до книжкового магазину,твої очі починають ковзати абсолютно по всіх поличках книгарні. Кожна з представлених екземплярів варта твоєї уваги,але ти маєш обрати ЇЇ,саме ту,що сховає тебе в світ ілюзії. Ти вперто читаєш усі заголовки цих незліченних книг,та ЇЇ чомусь немає…Береш одну,розгортаєш…Та ні,не Вона…Ніщо не схопило тебе за душу,ніщо не зупинило…Береш іншу:знову не те. І так кілька десятків вартих книжок,та серед них…немає ЇЇ.
«Де ж ти,царівна?»- ледь помітно промовляєш губами,в очах з’являються бісики злості,невже все даремно?Різко розвертаєшся хапаєш першу зустрічну і підносиш її до очей…По пальцям пробігає холод,а потім раптом…ледь помітна іскра:серце защемило і ти тамуєш подих. Розкриваєш її масивний перепліт і ваш погляд зустрічається…Сторінки хапають за серце і здавлюють його у своїх долонях. На всій швидкості летиш до каси,не відпускаючи ні на мить ЇЇ. Так це Вона,та сама,яку ти шукав . Притискаєш її до грудей,дивишся навколо:чи помітив хтось,що ти знайшов ЇЇ?На вулиці холодно,але ти не відпускаєш,пальці поступово перетворюються на крижину,але ти не відпускаєш,ще кілька хвилин і ти в метро,не відпускаєш.
Зайшовши в вагон підозріло дивишся довкола. Жодного зустрічного погляду. Поїзд рушив. З’являється вільне місце: ти сідаєш і жадібно відкриваєш першу сторінку «царівни». І раптово ти вже не в вагоні метро,а в шлюпці,посеред відкритого моря,а в руках у тебе весло,в голові мрії і над головою нічне небо. Ти один,а навколо тони води,та це не кінець,ти в впевнений,бо і не таке з тобою траплялося. Згадай, як стояв на кінці самурайського меча,чи втікав з палаючого будинку в останню мить перед вибухом,як космічний корабель тебе перекидав в іншу галактику,і як тебе цілувала відьма-красуня і ти оживав,як ти вигравав спір,який коштував тобі життя,чи як перемагав непереможного чемпіона рингу. Тут теж на тебе чекає перемога.
Реальність тебе вже не стосується, ти цілком пірнув у світ фантазій не знайомої тобі людини,автора, який своїм талантом забрав тебе в полон ілюзій.
Шлюпка,зорі,вода…самотність…що може трапитися ще гірше?...З чого ж починалася історія?Хто ти герой чи злочинець?Чому опинився в шлюпці? Забагато запитань!Бережно загортаєш «золоті» сторінки. Безпечно озираєш вагон. Порожній…ще кілька станцій і ти вдома:книга,ти та інший світ..Зупинка. Я дивлюся в скло вагону,платформа майже порожня. Напевно вже пізно. І ось заходить дівчина,озирається(погляд такий знайомий) і сідає на вільне місце. Її замерзлі пальці судомно охоплюють,якусь річ. Щось в її рухах,змушує мене усміхнутися. «Невже?»- думаю я.
Вона так бережно розгортає пакунок,пальці так тендітно торкаються його краю. І ось дівчина підіймає очі…Кілька секунд ми дивимося один на одного,далі вона переводить погляд на річ в моїх руках. «Невже?»- ледь помітно промовляє вона і усмішка з’являється на її вустах.
***
Через кілька хвилин я дізнаюся,що її звати Сонею,і що вона живе в сусідньому під’їзді,а найголовніше,що та річ,її скарб,та сама книга,що так бережно лежить і в моїй долоні...Через кілька днів ми по-черзі будемо читати один одному сторінки з нашої «царівни»,ще через кілька тижнів ми сходимо на її екранізацію і довго-довго будемо сперечатися:що краще книга чи фільм?А через кілька місяців я скажу їй,що кохаю,і що хочу,аби вона стала мою дружиною. Вона буде довго сміятися,а потім погодиться,бо нас звела «царівна». Через кілька років в нас вже буде двоє дітей і дві шафи прочитаних разом книг,та серед них буде три інших…Їх ми напишемо разом.
З усіх прочитаних книжок за все моє життя я найбільше запам’ятаю ту , не першу,але єдину «царівну»,яка допомогла мені зустрітися з моєю Сонечкою,допомогла стати щасливим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284526
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Тасія Тес