Засвітили оксамитом зорі,
Місяць з сумом дивиться на нас.
Навіть хвилі біль відчули в морі,
Слів нема... Нам розпрощатись час...
Зачекай... Прошепотіли губи...
І з очей скотилася сльоза.
Ти пішов, промовивши крізь зуби,
Слів нема... Й мені уже пора.
Не журись. Відчула голос хвилі,
Не велика втрата... Не біда...
Може боляче й немає сили,
Бо душа твоя ще молода.
Хай іде... Хоч може тобі й гірко,
Хай іде до іншої собі...
В його серці утворилась дірка,
Не сумуй й вертати не спіши...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284454
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)