Найперше вчімося любити...
Не протилежну стать, а всіх.
Як можемо на світі жити
Без справжніх і глибоких почуттів.
Не будьмо скорі на поради
Ще не почувши не судім.
Хіба нас хтось уповноважив.
Поставив вищим понад всіх?
Докладно зважмо, дослідімо
Свої найглибші почуття.
Що нас веде у цьому світі:
Богатство, слава, чи просте життя.
Не підміняймо простоту простацтвом,
Без розуміння, без поваги і без знань.
Не станемо по справжньому щасливі,
Не обминем погроз і зазіхань.
Не задивляймось на кумирів легковажних.
Вони, немов вогні, що блудять навмання.
Не слухаймо байок продажних,
Що всім отруюють життя.
Всі добре знаємо про ціни:
Де роздають безплатно сир.
Ніхто задармо не годує...
Лиш у трудяги буде мир!
Нас обдурили гаслом непристойним,
Що,ніби тільки млодим,
Належить вимагати все й одразу,...
Та що вони дадуть взамін?
Нема світогляду, освіти...
Набір окремих непридатних знань.
Ми хоббі ставимо в основу,
За марнотою йдемо без вагань.
Надходить час, панує домінанта.
Ведуть гормони у недобрий час.
До справжнього життя ми не готові,
Та вже кохання полонило нас.
І ті, що нам книжки писали,
Бо був папір, було перо,
Самі любов не дослідили,...
Кохання в блуд переросло!
Як вдячні ми цнотливим, скромним,
Що з ніжністю карбують почуття!
І за межу пристойності не носять
Сторін інтимних з власного життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284335
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: А.Б.В.Гість