Добра згадка у думці жевріє,
бо не можна забути минуле,
як зустрів твої сяючі очі,
і миттєвість ми цю повернули.
Від кохання палав я нестримно,
загорались у місті вогні,
тихий вечір, акація квітла,
ми у цілому світі одні.
Запах квітів навіював спокій,
уявляли ми наше майбутнє
і раділи у тиші глибокій,
і було це для нас незабутньо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284326
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Віршовий