Цих сте́рень перетлілих чорні жала –
Для мого серця то не первина́.
Я сіяла печаль, я відчай жнивувала –
Вже й нива біла, вже й сама крізна́.
За обрій стерні. І ні літ, ні весен.
Чутлива тиша дослухається ходи.
Гойдається мій серп на синіх плесах,
На синіх просторах бездонної води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284226
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Валя Савелюк