***
Ти іншим випита, бог з ним,
Мені дісталося. Дісталось:
Твого волосся скляний дим
І втома, в очі що закралась.
О, вік осінній! Він мені
Дорожче юності і літа.
Я вдвічі тану по тобі
В уяві збуреній поета.
Ніколи серцем не збрешу,
І через це на голос чванства
Без примхи впевнено кажу,
Що я прощаюсь з хуліганством.
Бешкетування відреклось
І нескореної відваги,
Давно вже серце напилось
Крові так зцілющої браги.
Мені в віконце погукав
Червоний вересень лозою,
Щоб я сердегу зустрічав
З його простецькою ходою.
Тепер багато з чим мирюсь,
Завжди без примусу й без втрати.
Перед очами інша Русь,
І інші – цвинтарі і хати.
Прозоро я дивлюсь навкруг,
Чи там, чи тут, чи десь я бачу,
Що ти одна, сестра і друг,
Повірила б поета плачу.
Що я б тобі одній лиш міг,
І не сприймай за панібратство,
Мій спів про присмерки доріг
І про зів’яле хуліганство.
Перекладено з С. Єсеніна
С.Есенин
* * *
Пускай ты выпита другим,
Но мне осталось, мне осталось
Твоих волос стеклянный дым
И глаз осенняя усталость.
О возраст осени! Он мне
Дороже юности и лета.
Ты стала нравиться вдвойне
Воображению поэта.
Я сердцем никогда не лгу,
И потому на голос чванства
Бестрепетно сказать могу,
Что я прощаюсь с хулиганством.
Пора расстаться с озорной
И непокорною отвагой.
Уж сердце напилось иной,
Кровь отрезвляющею брагой.
И мне в окошко постучал
Сентябрь багряной веткой ивы,
Чтоб я готов был и встречал
Его приход неприхотливый.
Теперь со многим я мирюсь
Без принужденья, без утраты.
Иною кажется мне Русь,
Иными - кладбища и хаты.
Прозрачно я смотрю вокруг
И вижу, там ли, здесь ли, где-то ль,
Что ты одна, сестра и друг,
Могла быть спутницей поэта.
Что я одной тебе бы мог,
Воспитываясь в постоянстве,
Пропеть о сумерках дорог
И уходящем хулиганстве.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284222
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Михайло Нізовцов