Даремно сподівалась, що ти мій..
Не мій.. Не мій! Звучить, як вирок долі
Вже не реальність - тінь рожевих мрій,
бажань шматочки, від зневіри кволі..
Я марно сподівалась.. Все дарма..
Дарма.. Дарма! Змиряюсь у покорі..
Лишень гірчить в душі самообман..
Все розчинилось у життєвім морі.
Я марно сподіваюсь? Знов і знов,
не відпускає втомлена надія..
Тускніють барви, а моя любов
яскравим світлом досі пломеніє..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110014231
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2011
автор: Любов Іванова