1.
Осінь, давня та, була безмхарною
І тремтів від вітру ти і плющ…
Кажуть, що була та осінь гарною!
І кохав її шипшини кущ.
І була вона багатослівною:
Танцював органно падолист.
І пройшлась над полем королівною,
І моливсь на неї дощ-буддист…
2.
Чи не важко бігти полем-стежкою,
Щоби наздогнати молоду?
Ревнував. І розбивався пташкою…
Небом-болем на руду біду.
Згадую, як осінь стала нашою,
З пізніми трояндами в саду.
До тієї осені найкращої,
Мов у гості, в спогади іду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283412
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2011
автор: Яфинка