[b]ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ[/b]
Пройти, добігти, промайнути,
Слід залишити і збагнути,
Що все ж таки не наслідив,
Не перебу́в – таки́ прожив
Свій ча́су шлях, з’я́ву єдину,
Що невблаганно мчить до сплину
Усе стрімкіш. Без вороття...
Й чи згадка там чи забуття
Ховається в байдужій млі
Й в кістках холодної землі
Та й нас ковтає, хто це знає...
Лиш Бог один – Він суд звершає.
Творити, жити, народити,
Дійти межі буття й прозріти
Що дихав, а не продихнýв,
Щось розпізнав – не зазирнув.
Щоб пустку стра́ху й марноти́
В ту мить останню не знайти
Як з краєм станеться зіткнутись,
Й булó б не прикро озирнутись.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]28 вересня 2011 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Гай-Нижник Павло