Пройти життя і озирнутись

[b]ПРОЙТИ  ЖИТТЯ  І  ОЗИРНУТИСЬ[/b]

Пройти,  добігти,  промайнути,
Слід  залишити  і  збагнути,
Що  все  ж  таки  не  наслідив,
Не  перебу́в  –  таки́  прожив

Свій  ча́су  шлях,  з’я́ву  єдину,
Що  невблаганно  мчить  до  сплину
Усе  стрімкіш.  Без  вороття...
Й  чи  згадка  там  чи  забуття

Ховається  в  байдужій  млі
Й  в  кістках  холодної  землі
Та  й  нас  ковтає,  хто  це  знає...
Лиш  Бог  один  –  Він  суд  звершає.

Творити,  жити,  народити,
Дійти  межі  буття  й  прозріти  
Що  дихав,  а  не  продихнýв,
Щось  розпізнав  –  не  зазирнув.

Щоб  пустку  стра́ху  й  марноти́
В  ту  мить  останню  не  знайти
Як  з  краєм  станеться  зіткнутись,
Й  булó  б  не  прикро  озирнутись.

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                             [i]28  вересня  2011  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Гай-Нижник Павло