Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2011
автор: Володимир Шевчук