Ти зустрічаєш поглядом чорних окулярів,
Та світ не знає ні думок твоїх, ні чарів,
Між вами надтонка стіна із пластику,
Тонка й глуха, яка у вухах барабанить басом.
Не перечитана і не досліджена,
У стінах чотирьох своїх уміщена.
Чекаєш дива, казочки складаєш.
Але життя іде, життя тебе ламає.
Щодня несеш свою ти оборону,
Немов тіару, що лиш мечем беруть в облогу.
Однак корона може потускніти,
Немов фальшивка зроблена з лахміття.
Відкинь свої ти забобони схиблені,
І викинь окуляри врешті «здимлені».
Пора вже за оправу свою виходити,
Бо в світло денне ще рано меркнути…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283048
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2011
автор: Sundreen