Моя тополя скинула вбрання-
Осіннє листя світлої печалі.
А я шукаю в пам'яті щодня
Дзвінкого літа росяні коралі...
Моя тополя журиться-німа,
Обдерте гілля п'є важку вологу.
Ще трохи й снігом кривдниця-зима
В обмерзлу душу вимостить дорогу.
І закружляє білий сніговій
Її печаль у срібнім павутинні...
Русяве літо снитиметься їй
І зронять сльози віти тополині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283030
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2011
автор: Наталя Данилюк