Я вірю в те, що там щось є,
Там, високо за горизонтом.
Нехай це щастя не моє,
І не мені дісталось оптом.
Нехай ці друзі не мої,
Вони - це стимул бути сильній.
І не мої нехай пісні
Лунають разом в дусі спільнім.
Та серце б'ється, ще живе,
Його зламати вже не вдасться.
Воно одне, та не чуже,
І хай там як думки різняться.
А там, де високо, - слова,
Що можуть звуками цілити,
Від них не кругом голова
І їх не можна пояснити.
Лиш звідти можна зрозуміть
Все те, що боляче так ранить.
Прийнять, любить і відпустить.
Тоді ніще вже не завадить.
О, там між хмарами життя,
Яке ніколи не минає.
Там чисті відбірні знання,
І там нещастя не буває.
Але безсмертя досягти
Не просто так, як би хотілось.
Потрібно на землі цвісти,
Прощати те, що залишилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282926
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2011
автор: Ая