Зриваються із місць і відлетять у вирій,
Хоч не орлята, але й не орли…
Бо кожен хоче бути з них щасливий,
Хоча цього і вдома б досягли.
Та тут тюрма, тут грати, тут неволя,
Орлята линуть у блакитні небеса.
Така напевно склалася їх доля,
Хоч на очах бринить стривожена сльоза.
Важка там праця, але це нічого,
Бо платять гроші, робиш недарма.
Працюйте вдома, добивайтесь свого,
Бо в тих краях землі для Вас нема.
Бо ж тут у Вас країна, рідні люди,
Батьки, дружина і своя земля…
А час пройде Ви зможете забути,
Де Ваша Батьківщина і сім’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282478
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Віталій Назарук