Розгубила себе в забутих містах,
Пришивши собі не свою ДНКа,
Тепер справжня лише у своїх снах
Вона ніби є,але сама собі чужа.
Заплуталась в мотку кольорового дроту,
Її душа мабудь не потрібний металолом,
Розбила всю себе за гострим поворотом,
Стікає тепер,по склу,брудним дощем...
По каплі віддала всю свою душу,
Не зловила руками повітряні зАмки
Спіткнувшись вона впала ,но йти дальше мусить.
Хоть і від серця залишилось...
довкола розкидані нікому не потрібні уламки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282458
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: MADLEN