Я хочу поряд бачити тебе,
Коли здійсняться мої мрії.
Нехай ти навіть не зумієш.
Нехай я сплутаю обличчя.
Загублю тебе в пітьмі.
Нехай і ти заплутаєшся в ілюзорному коханні,
Шукаючи палкого впізнавання губ, єднання душ, переплетіння тіл... сплетіння рук...
Триматимеш її за ручку, вдягнеш на пелець їй каблучку і перед Богом скажеш: "Так".
Цим до ведеш мене до ручки... Я вже ненавиджу цю сучку... адже тоді настане крах...
Ілюзій... і чекання... Із всього вічного найменш тривке кохання.
Пробач за все, адже це вибір твій. Його приймаю. Зрозумій, я завжди знала, що ти мій...
Сама пішла, звільнивши місце їй у ще порожньому трамваї... "Стій!" - кричала я,
Та вже даремно. Рушив він... в країну щастя, ваших спільних мрій.
В моїх руках ти завжди був лиш гостем. Твоє волосся пахло вітром, ароматом млосним.
Ти був кульбабкою в моїх руках. Повіяв бриз... І вже тебе нема. Ти - птах.
Та не загоїть у твоєму серці рану...
Коли казатиме, що любить, ти у відповідь скажи те саме.
Зажмурся лиш,
Щоб не помітила в твоїх очах обману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2011
автор: Інга Хухра