Ключами линуть світом журавлята,
Плачем осіннім квилить білий птах.
Їх вийдуть за село благословляти
Гінкі тополі на семи вітрах...
Як заболить у серці журавлинім
Мелодія забутого гнізда,
Це означає: десь там, на чужині,
Біди зазнала птаха молода.
Бажалось долі, звісно, не лихої;
Кортіло щастя, певно ж, не на мить,
Та, мабуть, зла відміряно з лихвою,
Якщо душа клекоче, аж кипить!
Не завжди є благословенним вирій,
Нуртує й там душезагубний вир,
Де всі бажання, щирі, чи нещирі,
Знаходять свій порядок і ранжир.
Злетіти вгору прагнеш, та несила,
Від диких бур пошарпане крило.
Хоча біда й під хмарами носила,
Та втіхи вже від того не було.
Вертайтеся додому журавлята,
До тихих сіножатевих левад.
О, як приємно над гніздом кружляти,
Радіючи поверненню назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282397
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Дощ