Я на сповідь іду до подруги,
Щоб позбутися суму й тривоги,
Відігнати від себе напругу.
Я на сповідь іду, як до Бога.
Знаю, можна їй все довіряти,
Поділитись своїм сокровенним,
Навіть просто удвох помовчати
Вечорами. Це так приємно!
У подруги лагідні очі
Проженуть життєві печалі,
А з моїх секретів жіночих
Відійде неспокій подалі.
Мені легко з подругою бути,
Вести мову про чорне і біле,
Відчувати себе розкуто
І душею і, навіть, тілом.
Світ барвистий в гірких приправах -
Краплі радості й миті туги.
Знов тріпоче розмова жвава –
Я на сповіді у подруги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282004
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: МІЛА