Знаю й вірю- варто жити,
Як лягають під перо
Мрії, сни, слова привітні,
І кохання і добро.
А буває, часом, смуток
Зазирне у серце десь -
Прожену його далеко,
Бо настане новий день.
І розквітне знов Надія,
З нею Віра оживе -
Потону я в своїх мріях,
Що чіпляють за живе.
Там, у щасті і в Любові
Віднайду забутий рай:
Нам простеляться дороги,
Що ведуть за небокрай.
P.S.Дякую, Galkka, за натхнення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281974
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: Андрій Мигорович