Чого ж ти ходиш,осене,за мною,
Чого тривожиш пам'ять,ледь живу?
Вже сонце перестиглою хурмою
Скотилося у скошену траву...
Обсипалась осіння позолота
Монетами дзвінкими у саду...
А як мені цей біль перебороти?
Між крон сумних у відчаї бреду...
О,ці дерева,мовчазні,понурі,
Вони мені давно вже не чужі,
Летять листки,неначе з партитури,
В розбитий глек порожньої душі...
Повисло небо пусткою німою-
Вже пута ті ніяк не розірву!..
Чого ж ти ходиш,осене,за мною,
Торкаєш біль,як пружну тятиву?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281801
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.09.2011
автор: Наталя Данилюк