Стук сліз

Стук,  стук,  стукає  серце  звичайної  людини
Стук,  стук  ,  стукають  в  нього  кожної  хвилини
Такі  самі  люди,  печалі  та  радості  сльозами
Бо  сльози  то  найкращі  для  душі  бальзами  
Дім  її  у  нас  всередині,  і  вона  потрібна  людині  
Щоб  відчувати  життя,  заради  інших    щоб  жити
Заради  них  плакати  відчуваючи  і  творити  
Щоб  з  іншими  говорити,  -  сльозами  треба  платити
Закам’янілому  духу    важко  буде  зрозуміти  
Те  що  для  нього  було  невідомим,  проте  вагомим
Стук  сліз  об  його  граніт,  холодні  сльози  розтоплять  лід  
Відкриються  очі,  по  фізичному  тілу  потече  піт  
Очищення  після  стількох  пекельних  літ  
Заради  цього  варто  було  жити,  -  щоб  зрозуміти  
Смисл.  Суть  сміху  –  найкращого  друга  сліз  

Добре  коли  всі  сміються  і  ніхто  не  плаче  
А  коли  всі  сміються  з  одного,  а  той  плаче  
Що  означає  той  сміх,  що  він  значе?  
Смійтеся  правильно  дівчино,  юначе.  
Бо  як  боляче  коли  біль  збільшується
Коли  його  не  розуміють,  сміючись  
Добро  перетворюється  в  зло  не  вагаючись  
Щоб  якось  зменшити  свій  біль  смутку  
Гинуть  душі  –  їм  нема  рахунку  
Для  Сатани  нема  кращого  подарунку…

Сміх  дуальний,  а  сльози  монотонно  добрі  
Звільняють  душу.  Плачуть  навіть  хоробрі  
Якщо  їхні  душі  добрі.  Від  сльози  менше  граму
Люди  змінюють  свою  карму,  не  йдучи  до  храму  
Своєї  релігії.  І  без  Бога  можна  зрозуміти
Чого  людина  повинна  прагнути  й  хотіти  
Не  знаючи  слова  «Я»  та  знаючи  всі  інші  
Кожен  може  писати  комусь  у  прозі  вірші
Від  яких  буде  сяяти  посмішка,  гріючи  
Того  хто  її  заплив,  -  грітись  він  заслужив  
В  такому  теплі  можна  жити  вічно.  Рай  
Чому  люди  живуть  в  пеклі?  Не  скажуть  прощай  
Йому.  В  чому  тут  справа  в  чому?  Мало  плачуть
Бо  думають,  що  сльози  ніщо  не  значать
Що  стук  їх  пустий  звук.  Терплять  
Не  позбавляються  своїх  мук.
Після  яких  чисте  поле  для  вирощування  
Мрій.  Вибираючи  найідеальніше  насіння  
Поливаємо  його  новими  сльозами  
І  не  обов’язково  відчаю,  навпаки  –  щастя  
Бачимо  стовбур,  а  на  ньому  зелене  листя
Квітки,  -  краса  невідома  очам  вологим
Невідоме  стає  відомим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281059
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2011
автор: Kucheruk