Ти втікаєш з розпечених міст,
У грозі насолоду шукаєш.
Ти минулим живеш у-вісні,
Наяву ж майбуття забуваєш.
Тебе лагідні краплі дощу
Пестять, наче закохані руки;
Ти ж холодна до них, як завжди,
І вони помирають з розлуки.
Коханко дощу.
Кохання відчуй,
Відчуй насолоду і муку.
А дощ все іде
Благодаттю з небес -
Краплі падають на твої руки.
Ти любила купатись в грозу
І раділа, неначе дитина.
Місто взяло тебе у полон -
І його ти навіки рабиня.
Ти втікаєш з розпечених міст,
Але знову назад повертаєш,
І кайданів цих не розірвеш,
Що так душу в оковах стискають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280919
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: Андрій Мигорович