Образа
проростає крізь тіло,
наче бамбук.
Літо
лишилося в спогадах.
Звук
телефона змовкає -
Зникає
картинка майбутнього.
Певно,
батарею розряджено.
А здається,
що зраджено...
Хто відповість?
Повно
перлів у жмені
назбираю.
Чи сліз?
Біль
наростає у серці.
Ці
втрачені скерцо
плачуть крізь ніч...
Може,
гра не вартує
свіч?
Ні!
Дзвоню у дзвони,
відмолюю рок...
Хто мені скаже,
як відновити
з небом зв"язок?
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280870
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: Василь Кузан