Туман тихенько постелився по Говерлі,
А вітер розшматовує твої боки
І все зривається замучено з руки -
Ти ж думаєш: "Чому сюди однак поперли?".
Поперли, адже завжди лідер цілий, впертий...
Проходять ж вперто зморені твої роки...
Гора прорізалась висока крізь роки -
Така красива, ніжна, щира і відверта.
Із неї видно навіть край землі,
Життя над хмарами таке красиве,
Неначе молоко щоденно сиві
Ховаються крізь вітер у імлі.
А світ назавжди світлий, яскравіший,
Такий привітний, кожен тут мудріший.
11.09.2011 року г. Говерла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280779
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.09.2011
автор: hronik