"Як постелиш, так і поспиш..." Народна мудрість.
А стелиться чомусь не завжди м'яко,
не завжди спиться солодко чомусь...
І застигає туга в серці вклякло -
Я винна щось собі, а чи комусь?
Перебираю пам'ять по зернині,
рахую кількість безпричинних зрад,
чи то мені лише здається нині -
причин нема... Вернутися б назад
переписати долю, поміняти.
М'якеньке ложе вимостити їй,
де не було б журби, зітхань, утрати
себе в собі... Змінити хід подій...
Та раптом з серця озоветься голос -
Від себе не тікай, це - ти. Це - ти!
Зерно життя складається у колос,
а в центрі серця - сплетені світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280724
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2011
автор: Адель Станіславська