сьогодні наступаю втретє на ті самі граблі
і лже-коханців згадую… та їх до себе ваблю
висмикую з макітрі мляві білі коси
й загадки не загадую… вбираю пОстіль
лягаю гола й неприкрита – сторч у згубу
(цнотливість ?) свою душу в їх обіймах гУблю
приймаю в дар нестримно-похітливе тіло
а в носі роз’їдає запах поту й мила
і завтра всьоме проклинаю свій непотріб
свої чуття замолюю й складаю в сивий погріб
і заново приманюю все тих таки коханців
…
навчать мене ті граблі?.. чи затиснуть в дверях пальці?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280266
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2011
автор: Троянда Пустелі