Не згасають, мов зорі, пригадки мої
Про віддалені дні молодечі,
Та жахаюся їхньої втечі
У загублені щастям краї.
Я розбив тобі з мріями глечик,
Як нас кликали в гай солов’ї,
І не знав, що у кишлі змії
Почуття схоронив я сердечні.
То тому ж так пекуче болить
Пам'ять серця про ту давню мить,
Що в череп’я змінила гладущик,
Коли ти за межею стоїш
Усього, що бувало давніш
І не буде уже у грядущім?
12.09.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280243
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 12.09.2011
автор: Рідний