Серце, як осінній листок,
жовтіє, опадає, відмирає.
Іржавіє до душі замок
і ключ не відкриває.
Жовтіють кущі,
я вмираю,
остання осінь у душі,
я відчуваю.
Осінь ця - період втоми,
не прокинусь я ніколи...
а далі що - холодна зима,
і надій більше нема.
Там не присняться сірі очі
і з зірками ночі,
не приїдуть всі охочі
не День народження у Сочі.
Я не сумую,
не жартую,
вмирати природно
і навіть трохи модно.
Смерть звичайна, без пригод,
без тунелів і підземних вод.
Ця простота думки лякає,
а тілу що - воно вмирає.
А що, якщо нема душі?
Лишаться груші
на старому столі,
що ти купляв колись мені?
Так, без душі погано
вмирати пізно-рано...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279905
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2011
автор: Rocky_Grace