Я з горя перетнула океан,
Щоб дихати тобою і п'яніти.
Між нами-невідомість,як капкан,
Повисла над моїм розбитим світом...
Я вставила зінниці з кришталю,
Щоб бути трохи схожою на тебе!
Та в погляді вловила "не люблю"-
І каменем зірвалася із неба...
Я вени обривала,як дроти,
Щоб втратити зв'язок з реальним світом,
Та хтось єднав розведені мости,
І зиму обертав на тепле літо...
Я прагнула забути на вікИ
Тебе,мов звичайнісіньку пригоду!..
Та в розпачі відправила гудки,
Схвильовано затамувавши подих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279799
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: Наталя Данилюк