Він простував стежками долі,
Презирство й заздрість оминав,
В пітьмі шукав огненні очі,
Що в снах світились крізь туман.
Ці вічі в серце заступали,
І залишили там сліди...
Рясні сліди - криваві рани,
Незаживаючі й густі.
І він шукав без впину й стоми,
А там, за обрієм пустот,
Горить, безсмертна та бездонна,
Його натхненниця - Любов...
Мета не завжди є досяжна,
Та тебе доля вбереже,
Коли ти гордо і звитяжно,
Підеш, зриваючи межі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279377
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2011
автор: Роман Глєбов