insolito
З Дніпровських лук, аж за Карпати,
Розкинулась земля моя!
Це – Україна, донька й мати,
Це – Батьківщина, Ти і Я.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
Від Слобожанщини й Полісся
До Буковини й Подолян
Краса чарівна в повний місяць
Розкриє таїну древлян.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
------------------
Білоозерянська Чайка
[i]Зимова лиманська[/i]
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
Здається, серце робить видих,
Коли під снігом весни сплять.
Та тішить око краєвидом
Лиманська сніжно-біла гладь.
Милують зір ясні пейзажі –
І посміхається зима,
Село вітає рідне наше
В гостинній щедрості – Лиман.
Тепла в нім озеро й любові,
Зворушать кожного пісні.
В місцевім колориті слова –
Блищить, іскриться чистий сніг.
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2011
автор: Віктор Ох