Як важко дивитись щоразу на тебе,
Коли десь стикаються наші шляхи,
І мовчки вдивлятись в захмарене небо,
Без тебе не світяться навіть зірки!
Не можу сприйняти нових цих реалій,
Де вечір проходить в німій пустоті,
Збираю засохлі листки від азалій,
Пройшли дні кохання ось ці золоті.
Неначе в безодню в обійми кидався,
Любити до скону щоразу благав,
Удавом з гіпнозом для мене зостався,
І серце моє на шматки розірвав.
Навіщо ці були шалені зізнання,
Навіщо торкався інтимних речей,
Я вірила щиро, що в тебе остання,
У снах не позбудусь вже рідних очей...
Не можу до тебе торкнутись рукою,
Хоч поруч стоїш ти за крок чи за два,
Сплітались в обіймах обоє з тобою,
А зараз на вулиці зовсім чужа!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2011
автор: Galkka