Цей спомин випав,
як з гнізда
пташа,
і так безсило
крильцями
тріпоче.
Над ним у розпачі
метається
душа --
своє пискля
порятувати
хоче.
Та де йому!
який ще там
політ:
вовтузиться в траві,
немов принада.
Десь гілка хруснула –
ото вже,
певно,
кіт
тихенько
підкрадається,
як зрада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278393
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2011
автор: Валя Савелюк