Не було ніколи ні друга, ні брата
А ті хто були – покидали скоріш,
Аніж залишались, і навіть мій тато
Покинув мене, наче дикий спориш.
Не лізь в моє жито, воно не для тебе.
Не стане снаги перебрати зерно.
Покластися можу я тільки на себе
Й уперто крутити залізне стерно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278353
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2011
автор: Андрій Конопко