Осінь розбавляє ніч, на дні чорної
міцної на пів-холодної чашки кави.
Небо добавить трішки цукру, а місяць ванілі,
тиша не зруйнує стіни моєї кімнати
і не випустить мене за межі балкону…
дим цигарок, не змусить мене набрати
твій номер телефону
і спитати
а де ти???...
І я дочекаюся будь-якої години ночі,
дивлячись через кожну хвилину на годинник,
не знаю для чого? Напевно просто так…
доп’ю свою холодну каву,
втоплю печаль у стінах рожевих шпалер,
вибач, але тебе із пам’яті я не cтер.
Без пробачень…
ми не обійдемось без побачень…
Вибач…
не знаю, за що…але вибач…
не знаю за що…але дякую…
можливо просто зате що ти є…
і пробач мене, за те що я так часто зникаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278094
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2011
автор: Юра...