Ти була не така, якась інша учора, я знаю,
як бурхлива ріка, бистроплинна, з далекого краю.
Полетіла стріла, і позвали у бій барабани,
перша скрипка вела, і звільнялись закуті в кайдани.
Одна нота - як крик, один звук - як тривожне зізнання,
це новий материк, там - народження, смерть і кохання.
І я іншим ставав, незнайомим, новим і шаленим,
я не думав, а знав, і ця музика грала для мене.
А сьогодні - я сам, все затихло, немає і сліду.
Ну відкрийся, Сезам, хочу бачить свою піраміду.
Розвалився мій трон, і оркестр симфонічний не грає.
Це, напевно, був сон, бо нічого з "учора" немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277979
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: berest