А ти не знаєш, як болить душа
І серце рветься, як побита доля.
До щастя крок, між ними є межа,
Немов в посівах на веснянім полі.
Знайдеш у полі жайвора кубло,
І обійдеш траву косою біля нього.
І зрозумієш - де добро, де зло,
І капельку прожитого, святого…
Та пам’ятай і зрозумій, що тут,
Ти на своїй землі і можеш відпочити.
Це твій єдиний вибраний маршрут,
Який ти маєш у житті прожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277908
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: Віталій Назарук