Не заросте стежина до порогу,
Де ти своє дитинство провела.
Ти пам'ятаєш все... І слава Богу,
Що не забула рідного тепла.
В охайній народилася світлиці,
В оточені любові й доброти.
Серед барвінку й колосків пшениці
Пройшли твої найкращії роки.
Поміж високих трав, пахучих квітів,
У зелені сплетених споришів
Навчилася свій рідний край любити.
Любов свою вкладала у вірші.
Життя подарувало тобі долю
І вроду гарну, хлопцям на біду,
А ти свій сум розповідала полю
І сльози проливала у траву.
Обличчя омивали тобі роси,
Пісні співали птахи у гаю.
А вітер ніжно пестив твої коси,
В дитинстві ти була немов в раю.
Ти не забудеш смак свого дитинства,
Куди б тебе життя незавело.
Закриєш очі - і матусі пісня
У рідне повертатиме село...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277744
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)