Від дня народження,
як первородний
гріх,
ми носимо в собі
оту причину,
що,
стане час,
завдасть удару
в спину –
себе від того
ще ніхто
не уберіг.
Марнується,
клопочеться людина,
втрачає,
любить,
сподівається і мріє.
А та причина
невідступно зріє,
що,
стане час,
завдасть
удару в спину.
Причина та –
лиш необхідний
атрибут.
Невідворотна,
як у змові леза.
І, вражений,
оглянешся,
як Цезар,
щоб усвідомити:
так ось який він –
Брут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Валя Савелюк