Скільки слів не промовлено, стогонів;
Скільки ще нездійсн́енних ж бо мрій;
Скільки усмішок, вдихів і порухів
Не досягли пристанища й приймів?
Скільки стежок не стоптано, пагорбів;
Скільки зір залишилось без ліку?
І волошок, троянд, стиглих маківок
Не торкнуть пазух ніздрів… О, скільки?!
Скільки сліз буде пролито? – Море!
Скільки окриків й зойків? – Хтозна!..
Невимовне й невтішне всяк горе…
(коли рідні вмирають…)
Мало слів, сліз і зойків катма…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277638
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Троянда Пустелі