Вона живе у власному світі,
де грампластинки випікають як млинці,
а дружина сусіда, що вже декілька років лежить в комі,
вирішила просто виспатись...
Там м'яка бруківка, тому на колінах ніколи не буває синців,
коли хтось ненароком спіткнеться.
В тавернах завжди пахне кавою, коли сонячний промінь
падає на її зерна.
Там у людей всередині по два серця.
Вона носить червоні сукні, щоб здаватись смачною
і теплою.
Твердо впевнена, якщо не він, то неодмінно наступний
сидітиме з нею в кімнаті, яка не пригнічена меблями,
на паркетній підлозі та питиме яблучний сидр.
Вона топитиме у нічних розмовах власні думки,
їх безладний, хаотичний гармидер, тільки хоча б на мить,
але довше бути поряд з ним.
Її єдиного друга звати Кашалот.
На жаль, нервова атмосфера в домі
зробила рибку істеричною та схильною до самогубства.
Вона ненавидить тих, хто при здивуванні відкриває рот,
але обожнює людей,
які всмоктують її слова, наче кухонна губка.
Часто прокидається уві сні,
розливає на ліжко глінтвейн з корицею.
- Ви вірите в дива?
- Сьогодні, ні.
Бо з всіх її геніальних ідей,
більшість називають дурницями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277581
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Леона Вишневська