Сумуєте за привидами щастя?
Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
Нічого, попри гіркоту причастя
Господь нам понад силу не дає.
Нічого, що б собі не заслужили...
Не плачмо на свою недолю злу
Бо завжди мали й досі маєм сили
Розвіяти із вітром ту золу,
що аж смердить від згарища любові,
котру прогнали з душ уже давно,
бо не людьми - амебами готові
упасти ниць - в самісіньке багно.
Багато душ запродано бо чорту
за ласий шмат байдужості в руці.
Рятуємося "зоною комфорту"...
Глухонімі, впокорені сліпці.
*Зона комфорту - це грань життєвого простору, в якій ми відчуваємо відносний психологічний комфорт. Найчастіше - це сфера, в якій відбуваються багато в чому передбачувані, звичні для нас явища, які розслаблюють і заколисують нашу свідомість. Тобто зона комфорту - стан «душі», в якому ми можемо дозволити собі діяти «механічно», за звичними шаблонами поведінки. Зона комфорту представляється чимось затишним і безпечним, однак вона становить серйозну небезпеку, бо перетворює зону комфорту в зону застою і занепаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277576
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Адель Станіславська