Світає. Ранок. Тихий день...
Гаряче сонце невмируще,
Духмяний запах трав насущний
Несуть у собі щось нове.
Цей новий день-щось невловиме
Яскраве, ніжне та любиме...
Це не минуле, що вже було,
А те, що було-вже забулось.
Нема вчорашнього світання!
У тебе, була мить остання
Насолодитись ним тоді.
Та все це, знаю, було вчора
Уже немає того горя
Немає...так...та є нове,
Цей новий день його несе.
А поміж горем, ллється пісня
Співає тихо благовісник
І ніби каже: новий день іде!
Іде без горя ще з світання,
Без сварок, сліз, а йде з коханням
З коханням до життя! І віру,
Віру нам приносить...
І зберегти її нас просить!
Я...не забуду це світання,
Холодний вітер віє зрання...
Коли роса покриє тіло
Так сильно, щоб воно тремтіло
Й чекати, як наступить вечір
І заховається за плечі...
Цей день новий
Ні, вже старий!
А завтра-день почнеться зрання,
Почнеться новеє світання...
І все це-правда безперечно,
Якщо ти віриш в безкінечність
Ти віриш, значить будеш жити!
Життя-не можна зупинити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277570
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Рожевi крила