Казки минають, люба моя.
Щастя в тому, що вони таки бувають.
Але закінчуються.
Так ми можемо відчути
смак казки: коли вона віддаляється,
як промені сонця над землею.
Любов може гріти крізь роки, як сонце,
і це – не казка.
Велика айстра в твоїх руках –
приручене сонце, рідне і ніжне, –
оживає щоразу,
коли маєш відвагу любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2011
автор: Лілія Демидюк